Як же швидко може перетворитися маленьке янголятко в жорстокого примхливого тирана?

А адже такі періоди для дитини є нормою.

Природа так розпорядилася, що у дітей є декілька періодів, коли відбувається різкий стрибок зростання, і діти реагують на нього примхами.

Малюки не розуміють, що з ними відбувається, вони різко відкривають для себе щось нове, але в той же час не знають, що з цим робити.

Найчастіше важкий період настає в рік і в три роки.

Як же пережити батькам настільки складний період життя малюка і як допомогти дитині пережити цей час?

Криза одного року

перший важкий період для дитини – це народження. Адже він жив у стабільних умовах у мами в животику. Там була постійна температура і їжу не доводилося добувати… Потрапивши на білий світ, новонароджений може безпричинно плакати.

Здавалося б, він ситий і в чистому підгузку, тепло одягнений і добре поспав, але все одно плаче. З цим занепокоєнням допоможуть впоратися тільки батьки.

Малюка потрібно частіше брати на ручки і не боятися тим самим його «розбалувати», лежати разом на ліжку, а краще всього вибрати спільний сон.

Дитина не обділений увагою батьків швидше ставати самостійним і має більш стійкою психікою, а це запорука на все життя.

Коли батьки разом з дитиною спати в перший рік його життя, це не означає, що малюк потім завжди буде спати з батьками.

Так і для мами це великий плюс, бо не доведеться вставати по кілька разів вночі до дитини.

Однорічна дитина вже багато чого вміє, але ще не навчився говорити, і це його дуже засмучує, так як хочеться щось попросити, щось розповісти, а він Не може.

Тому акцент ставиться на вміння, отримані за рік життя.

Навколо стільки цікавого і багато чіпати Не можна, тому у дитини з’являється бажання перевірити чому ж батьки не дозволяють те чи інше дію.

А крім того, в цьому віці дитина вже усвідомлює, що він не частина мами, як був колись, а окремий чоловічок.

У зв’язку з цим він може бояться втратити маму і тому не відпускає маму від себе і плаче якщо її немає поруч.

Для того, щоб дитина не ліз зайвий раз в розетку або не шукав собі інших пригод, варто поменше говорити дитині «Не можна», але в той же час якщо що-то можна, то це Не можна за будь-яких обставин.

Варто малюкові пояснювати чому йому забороняють робити. Праска Не можна чіпати, адже він гарячий, в розетку не лізти, бо буде боляче, не пробувати все на зубок, тому як животик боліти буде…

У період, коли маленький непосида не відпускає від себе маму, потрібно набратися терпіння і відгукуватися на плач малюка за першим покликом, щоб не дати даного періоду затягнутися і тоді малюк буде знати, що мама хоч і окрема людина, але завжди поруч.

Кризу 2 років у дітей

Багато батьків скаржаться на своїх дворічних дітей, адже вони просто починають «качати права» в даному віці. У цей період дитина може вимагати того, що він хоче криками або силою, а настає цей період дуже різко.

Ще вчора дитина був добрим і милим, а сьогодні батьки намагаються укласти його спати у звичний час, але він закочує таку істерику, що перелякані батьки думають не звернутися до невропатолога.

А ще, що не запропонуєш чаду, на все у відповідь чути категоричне «Ні!». Неможливо одягнути дитину, піти з ним погуляти або потім забрати його з дитячого майданчика і так далі.

У даній ситуації з дитиною потрібно більше спілкуватися.

Якщо батьки знають чому дитина вередує, то варто поговорити з ним про його почуття: «Ти не хочеш йти з майданчика, тобі тут весело. Я тебе розумію, але на вулиці вже темно і літають комарі, які покусають тебе і потім укуси будуть свербіти. Завтра буде новий день і ми знову прийдемо гуляти на майданчик поки не стемніє».

Головне – пояснити маленькому, що ви його розумієте, але є вагомі причини вчинити не так, як він хоче і що ви робите так, щоб дитині було краще.

Не варто розраховувати, що дитина відразу ж вас послухає, тому необхідно набратися терпіння, і бути постійним у своїх діях по відношенню до дитини, тоді не з першого разу, а з п’ятого чи десятого, але дитина почне слухатися, знаючи, що його думка прийнято до уваги.

Криза 3 років у дітей

Коли дитина досягає трирічного віку батькам знову доводиться не солодко, адже малюк розвивається величезними темпами, він вже може висловлювати свої думки цілими фразами, здатний довго гратися сам або з іншими дітками, добре і багато рухається.

І такі вміння породжують в голові дитини думки про те, що він вже дорослий і цілком самостійний, тому може суперечити батькам.

У такому разі батькам варто усвідомити, що дитина вже досить доросла і потрібно менше його обмежувати, даюЧи можливість проявити себе.

Мало хто з дорослих був би щасливий якби кожен його крок контролювався ким-то, точно так само і діти, їм необхідна свобода.

Тому якщо батьки збираються з дитиною на прогулянку, то варто дати дитині можливість вибрати, що він хоче одягнути, це ж стосується їжі та іншого.

Так він відчує, що його не змушують, за нього все не вирішують, що він самостійний і доросла людина.

В цей період важливо заохочувати дитячу самостійність, похвалити за те, що заправив ліжко або шнурки сам зав’язав.

Крім того, дитина буде задоволений, якщо йому доручити якісь постійні не важкі справи, такі як полив кімнатних рослин або ж протирання пилу.

найголовніше у всі кризові періоди для батьків – це спокій, наполегливість та терпіння. Необхідно стежити за собою, бо дитина бере приклад з батьків.