Забобони і прикмети прийшли до нас ще з часів язичництва. Незважаючи на те, що ми живемо в епоху прогресуючої цивілізації, що вже давним-давно доведено, що Земля кругла, а людину створив Бог, ми продовжуємо вірити в те, що чорна кішка, перебежавшая через дорогу, може принести неприємності, а плювок через плече вбереже нас від біди. Можливо, вже ніхто у все це не вірить, але все одно вперто продовжує виконувати прописані правила: не викидати сміття після заходу сонця, не давати гроші в борг, коли в будинку знаходиться маленька дитина і дотримуватися інших премудростей. Ще однією такою прикметою є заборона сидіння на столі. Так, це негарно і не гігієнічно, але навряд чи наші предки керувалися саме цими критеріями, коли створювали таку прикмету.

Одна з теорій походження забобони свідчить про те, що стіл – це місце, яке містить багато негативної енергії. Адже всі проблеми і неприємності обговорюються саме за цим предметом меблів. Гості та члени сім’ї, прийшовши до хати, сідають за цим виробом і розповідають про свої переживання й негаразди. Тому всі погані події збираються в купу на поверхні столу і коли людина сідає на нього зверху він моментально вбирає в себе весь негатив.

Але, з іншого боку, існує вірування, що стіл – це «долоню Господа», а тому він вимагає до себе поваги.

У стародавній Русі існувало ще одне пояснення такого табу: люди були впевнені в тому, що навіть стороння особа, сівши на стіл, може спровокувати в сім’ї смерть одного з її членів. Адже такий вчинок – це пряме порушення зв’язку між людьми і домашнім вівтарем. Правда, це загрожує летальним результатом не завжди. Сім’я також може розоритися, в ній можливі сварки або у будинку статися пожежа. Тому навіть дітям забороняється сидіти на столі. Рекомендується також і не пускати на меблі тварин.

Є такі приклади правдою або вигадкою, вірити в них чи ні – справа кожної окремої особистості. Але, все одно, не сідайте на стіл – це непристойно і суперечить нормам етикету.