В душі кожної жінки живе маленька дівчинка, скільки б років не було їй. Навіть будучи дорослими багато продовжують задивлятися на красивих ляльок, деякі навіть мріють купити. Мамам дівчаток пощастило більше, адже вони можуть купувати купол цілком виправдано. Купити русалочку, величезного пупса або замовити монстер хай то є просто пограти з новим екземпляром колекції, згадавши дитинство.
Потрібні дітям ляльки? Якщо так, то навіщо?
Якщо дорослі не проти грати з ляльками, то що ж говорити про дітей? На певному віковому етапі ляльки цікаві не тільки дівчатам, а й хлопцям. Ляльки, щоб там не думали дорослі навчають дитину жити, допомагають відтворювати різні ситуації. Діти граються з лялькою в різні ігри:
дочки/матері. Цей варіант допомагає відчути себе дорослою людиною;
в пацієнта і лікаря, тобто, доктора. Тут мова йде про вияв уваги і співчуття по відношенню до інших;
магазин навики продажу, спілкування, рахунку.
Звісно, ігри обрані тільки самі основні, але саме в них вживаються дітьми ролі простежуються найчіткіше. У дитини обов’язково має бути дитинство. Він повинен отримати можливість грати і бажано тими іграшками, які подобаються йому, а не батькам. Мама і тато не повинні заважати. Кожен маленький людина має право на дитинство і не важливо, зросте він повноцінною особистістю чи ні. Адже недарма психологи, щоб допомогти сором’язливому дитині розкритися, пропонують пограти з ляльками. Діти в грі поступово показують те, що з ними відбувалося, видають свої тривоги, переживання. Деякі переносять на ляльок ставлення оточуючих до своєї персони.
Трохи про види ляльок і іграх з ними
Психологи поділяють ляльок на:
сюжетно-рольові;
режисерські.
Режисерські допомагають вибудовувати певні різні сюжети, в яких бере участь кілька персонажів. Всі ролі виконують іграшки, а малюк ними керує. Граючи в рольові ігри, дитина приміряє на себе різні образи. Йому доводиться узгоджувати дії з іншими дітьми. Так він вчиться спілкуватися. В іншому випадку гри не буде.
У рольових іграх зазвичай використовують великих ляльок, режисерських маленьких. Приймаючи роль на себе, дитина входить в образ і відтворює міміку, голос, фрази і багато іншого. Він намагається вести себе як уявний персонаж. У режисерських іграх роль переноситься на ляльку.
Не потрібно купувати дитині величезну кількість ляльок, але якщо він просить у мами певного мультяшного персонажа, особливо якщо герой позитивний, то, можливо, цей герой принесе більше користі, ніж десятки тих, які хоче бачити його мама. І вже точно іграшку не замінить жодна розумна книга, картинки для розвитку і тому подібні речі. Вони, безперечно потрібні, але не дарма ж були створені ляльки.
