Інкубаційний період після потрапляння інфекції в середньому становить від чотирнадцяти до тридцяти днів. Після його закінчення, у хворого починають виявлятися перші ознаки (симптоми) захворювання. При трихомоноз запальний процес в основному протікає в гострій формі.
Ознаками гострої форми є досить сильні болі з рясними виділеннями. Якщо ж не надавати цьому значення або ж не лікувати належним чином, тоді таке захворювання переходить в хронічну форму. Трихомоніаз – це захворювання, що передається статевим шляхом. Але існує думка, про те, що заразитися ним можна і в побуті.
Теоретично таке можливо, але на практиці зустрічається винятком. Тільки при грубих порушеннях правил особистої гігієни. Але бувають і такі ситуації, коли людина не підозрюючи про свою хворобу, веде звичайний спосіб життя. При цьому не відчуває ніякого дискомфорту, тоді він мимоволі є переносником даного захворювання.
Таке протікання хвороби є прихованою формою. Чим власне і завдає шкоди здоров’ю іншим людям. Щоб запобігти даний вид захворювання, необхідно знати симптоми трихомоніазу як для жінок, так і для чоловіків.
Гостра форма запального процесу найчастіше починається з виділень із піхви в жінок і з сечівника в чоловіків. Цей симптом є найбільш поширеним серед хворих. Для початку розглянемо симптоми трихомоніазу у жінок, так як у них він протікає у вираженій формі, ніж у чоловіків. Основним симптомом перебігу хвороби у жінок вважається поява водянистих, пінистих і мають різкий неприємний запах тухлої риби виділень.
Вони можуть мати жовтувато-зелений колір, але також можуть бути білими. В останньому випадку, такі виділення часто плутають із звичайними белями, і не надають цьому особливого значення. Піхвові виділення можуть мати такі ознаки трихомоніаза, як відчуття печіння, сильного свербежу, який може поширюватися навіть на внутрішню поверхню стегна і на область геніталій.
Вкрай рідко спостерігався і такий симптом як невелике вагінальне кровотеча, відбувається воно від сильно роздратування і свербіння. Також хворі часто скаржаться на біль і печіння при сечовипусканні. При такому запальному процесі біль може виникати під час статевого акту, може поширюватися не тільки на статеві органи, але і бути в нижній частині спини, а також мають місце тягнучі болі внизу живота.
Як правило, незмінними в цьому випадку залишаються стінки піхви і оболонка шийки матки. Але якщо хвороба вже запущена і протікає в хронічній формі, то поширюється і відбувається набряк статевих губ і запалення вульви. Все залежить від того, як виглядає картина хворого зараженого трихомоніазом, і вражена наскільки зона сечівника трихомонадою.
Дуже рідко страждають від зараження внутрішні органи, такі як яєчники, маткові труби, матка. Так як внутрішня будова шийки матки має особливу будову. Завдяки стисненню мускулатури шийки матки поширення тріхомоноза не відбувається. І таким чином трихомонади не потрапляють всередину матки. Винятком можуть бути пологи, менструація, аборт.
Якщо ж раптом відбувається по ряду причин, зараження внутрішніх органів, то це може призвести ще й до інших не менш важким захворюванням (сальпінгіт, ендометрит та ін). Що ж стосується чоловіків, то основною ознакою трихомоніазу у них є хворобливе сечовипускання. Але на відміну від жінок, хвороба протікає з малими симптомами, а іноді зовсім спостерігається їх відсутність.
Але це жодним чином не означає, що чоловік не піддається зараженню паразитарної інфекцією. В більшості таких випадків, затянувшеяся хвороба переходить у простатит, а то і зовсім може бути причиною безпліддя.
Так як трихомонади активно розмножуються в насінної рідини і гальмують ріст сперматозоїдів. Крім цього представник чоловічої статі, навіть якщо не маючи ознак, то він у будь-якому випадку залишається переносником інфекції своїм партнеркам.
Все ж симптоми трихомоніазу проявляються і чоловіків. Такими є: різкий пекучий біль при сечовипусканні; раптові або ж часті позиви до сечовипускання; у поодиноких випадках спостерігаються гнійні або пінисті виділення з уретри. Іноді, людина піддався зараженню цією інфекцією відчуває не тільки печіння при сечовипусканні, але й відзначається поява кров’янистих прожилок у спермі, або ж сечі.
Також спостерігається дискомфорт в області промежини і тазової області. Якщо ж не лікувати цю інфекцію, то це може призвести до хронічних захворювань нирок (пієлонефрит), або ж сечостатевої системи (уретрит). Як відомо, симптоми спостерігаються не довше однієї або двох тижнів, після чого хвороба переходить у хронічну стадію. Тому, як тільки з’явилися перші ознаки трихомоніаза, варто негайно пройти діагностику, щоб виявити захворювання.
Варто пам’ятати, що чим раніше почати лікування, тим значно легше буде вилікуватися. Діагностика трихомоніазу полягає в повному обстеженні у лікаря венеролога, зі здачею всіх необхідних аналізів. Такими будуть: мікроскопія (мазки від хворого), культуральний метод (він відрізняється точністю, для дослідження потрібно багато часу), імунологічний метод, ПЛР (найшвидший метод, який може виявити ДНК трихомонад, навіть якщо інші аналізи показали негативний результат).
Виходячи з результату, буде призначено відповідне лікування. Слід пам’ятати, що в таких випадках самолікуванням займатися не можна в жодному разі. Так як можливо звичайне приглушення інфекції, яка в подальшому мимоволі може виникнути знову, але вже в більш серйозній формі.
запобіжними Заходами є дотримання особистої гігієни, постійний та єдиний партнер, обов’язкове використання презервативів (особливо це стосується при випадкових зв’язках), а також необхідно не менш двох разів у році відвідування лікаря гінеколога (для жінок), дермато венеролога (для чоловіків). При дотриманні таких правил є велика ймовірність уникнути подібних хвороб. Тим самим убезпечити себе і близьких від цього небезпечного захворювання.
