Ще давньоримський письменник Пліній старший стверджував, що єжи восени запасають на зиму їжу. Неправий був мислитель – не збирають єжи восени яблука і гриби, щоб всю холодну пору, єжи воліють впадати в сплячку. Сплячка для їжака – справа надзвичайно відповідальна. У цих тварин немає великих запасів підшкірного жиру, як у інших тварин, тому їх організм дуже чутливо ставиться до холоду. Їжак засинає з пониженням температури тіла, і, якщо вона опуститься до критично низької, то їжак помре. Тому єжи вишукують собі глибокі нори для зимівлі, до того ж розташовані таким чином, щоб вхід міг бути завалений снігом. Завдяки властивостям снігу, що дозволяє ізолювати тепло від холоду, єжи спокійно зимують в своїх норах.

Спить їжак, згорнувшись щільним клубком, притискаючи лапи до черевця, а хвіст на голові. Таким чином, він захищає оголені ділянки шкіри від морозу, а заодно зменшує площу тіла, яка стикається з холодним повітрям. Температура тіла їжака перевищує навколишнє не більше ніж на один градус, але навіть цього вистачає щоб він щодня втрачав свій і без того обмежений запас жиру. До весни їжак прокидається схудлим як мінімум удвічі.