Криза 3 років у дітей: як поводитися батькам?

Ще вчора ви Не могли натішитися новим успіхам і відкриттів свого малюка, а сьогодні приходьте в здивування від його істерик?

Не переживайте: через цей етап проходять практично всі батьки.

Подібна поведінка у дітей можна пояснити просто.

Швидше за все, у малюка стався так званий криза трьох років.

Як батькам реагувати на примхи правильно? І, головне, коли ж це припиниться?

Криза трьох років у дитини: симптоми

Три роки – це дуже важливий вік для формування психіки. Маленький чоловічок вчиться робити оцінку предметів, подій і дій людей, отримує абсолютно нові соціальні навички.

Звичайно, без наслідків такий бурхливий ріст особистісних якостей не обходиться, і ми стикаємося з першими ознаками вікової кризи.

Прояви кризи в три роки індивідуальні для кожного малюка. У кого-то цей період проходить більш менш спокійно, а в інших дітей криза виражений надто явно.

Спробуємо розглянути основні симптоми кризи трьох років:

1 Переважно негативні реакції на прохання.

Прояви негативізму не варто плутати з простим непослухом.

В останньому випадку крихітка буде відмовлятися виконувати ті чи інші прохання внаслідок втоми або просто тому, що робити це дитині не хочеться.

Коли в хід вступає негативізм як симптом кризи, непослух приймає принциповий характер.

Відмова від виконання дій відбувається з-за того, що прохання надійшло від особи дорослого.

Дитячий негативізм може бути спрямована і на людину. Невзлюбить дитина може кого завгодно, дорослого або однолітка.

При цьому до інших людей дитина буде ставитися цілком нормально.

2 Прояви деспотизму. Особливо яскраво ця ознака виражений у сім’ях, в яких нещодавно народився молодший брат або сестра.

Дає про себе знати дитяча ревнощі: з одного боку, представник старшого покоління вважає себе головним і командує.

З іншого боку, він починає вести себе подібно немовляті. Малюк відмовляється залишатися в кімнаті без мами, відмовляється від вживання тієї або іншої їжі, постійно проситься на руки.

Іншими словами, дитина в три роки хоче повернутися в той час і стан, коли всі його бажання задовольнялись за першою вимогою.

3 Бунт. Маленький член сім’ї вважає, що справедливо ставитися до його вимог так само серйозно, як і до доручень дорослих.

Ви просите про крихітку, а він ставить у відповідь свої умови, деколи абсолютно безглузді.

Ситуація переростає в конфлікт: батькам починає здаватися, що син чи донька просто знущається над ними.

4 Прагнення бути самостійним. Здавалося б, що поганого в тому, що малюк проявляє інтерес до навколишнього світу і навчання новим навичкам?

Якщо дитина в три роки відмовляється від допомоги дорослих і намагається робити домашні або особисті справи, значить, в будинку росте справжній помічник, чи не так?

На жаль, немає. Коли малюк сам зав’язує собі шнурки і збирається в садочок – це чудово. Але коли дитина береться за явно «дорослі» справи, які фізично Не може довести до кінця, починається розчарування, плач і істерика.

5 Впертість. Якщо ваш син хоче, щоб ви купили ту чи іншу іграшку і всіма силами домагається бажаного, упертістю це назвати складно.

Інша справа, коли родина зібралася за вечерею і кличе дитину до столу, а малюк впирається і скандалить, хоча до цього часу вже встиг зголодніти.

Впертість може проявлятися в будь-яких побутових ситуаціях, і ніякі аргументи дорослих не будуть викликати позитивної реакції у дитя.

Ще одним фактором, що впливає на розвиток кризи трьох років, стрімко розширюється лексикон дитини.

Причому поповнюватися словниковий запас може і поганими словами (принаймні, мають негативний відтінок), якими малюк не зможе дати оцінку оточуючим.

Психологія кризи трьох років: скільки триває криза у дітей?

Причини виникнення дитячої кризи в три роки пов’язані з бурхливим зростанням маленького організму. Поступово з дитинства відбувається перехід в дошкільний вік.

Дещо малюк вже може робити сам, а в деяких речах, як і раніше необхідна допомога і підтримка дорослих.

З кожним днем дитині доводиться випробовувати масу нових відчуттів та емоцій. Малюкові в три роки складно витримати таке колосальне навантаження, він сам не знає, що робити з усіма новими знаннями та враженнями.

У цьому йому повинні допомагати самі близькі люди. Дитина перейде на новий щабель розвитку, як тільки ви покажете йому потрібний шлях.

До змін у поведінці має відношення також поява деяких дитячих страхів.

Більшість дітей у віці трьох років починають боятися темряви, висоти, чужих людей.

Тому спочатку категорична відмова від сну в своїй кімнаті може збентежити вас, адже ще раніше дитина не відчував ніякого дискомфорту, засинаючи без мами.

Не ставитеся до дитячих страхів поверхнево. Ви повинні переконати малюка, що він знаходиться під надійним захистом.

Певно, у малюка і раніше траплялися істерики. Тільки до віку трьох років вони були обґрунтовані поганим самопочуттям або недосипанням, а зараз знайшли характер маніпуляції.

Маленький упертюх шукає публіку. Знайома ситуація, коли вдома дитя веде себе чудово, а при виході в супермаркет або парк буквально втрачає контроль?

Тривалість кризи у дітей у три роки передбачити складно. Це буде залежати і від особистісних особливостей, і від уваги, що приділяється батьками. Якщо остання умова відсутня, криза може затягнутися і на декілька років.

Що робити при кризі трьох років у дитини?

Батьки запитують: «Як пережити кризу трьох років у дитини?». Це питання поставлене спочатку неправильно. Кризу можна пережити або перечекати.

Ваш обов’язок – допомогти маленькому бунтарю, який і сам не розуміє, що з ним відбувається. В іншому випадку, весь тягар ляже на плечі малюка, а це неодмінно позначиться на його розвиток.

Правильна реакція батьків на дитячі істерики:

1 Ігноруйте явні маніпуляції. Зберігайте спокій, навіть якщо вам здається, що дитина знаходиться на межі нервового зриву. До таких серйозних наслідків істерики доходять украй рідко.

А ось поведясь одного разу на прийом шибеника, ви ризикуєте надовго стати «веденим» таким способом отримання бажаного.

2 Не робіть за дитину те, що він може (хоче) зробити сам.

Мета, з якою природою було закладено явище кризи в три роки, – пристосування до умов навколишнього світу.

Не ведіть рахунок зламаних іграшок і розбитим тарілках.

Головне, щоб самостійність дитини не завдавала істотної шкоди йому і оточуючим.

3 Не карайте малюка. Зрозумійте, що сьогоднішнє поведінку сина чи доньки – це не спрямована на вас агресія і не шкідливість характеру. Дитя просто не заслуговує покарання.

Суворо вичитуючи його після кожної його витівки, батьки ризикують виростити слабохарактерного і нерішучої людини.

Вседозволеність також ні для кого корисною не буває. Маленького тирана, не знав відмов у всіх примхи, буде надзвичайно складно адаптуватися в суспільстві.

4 Надавайте вибір. Якщо дитина хоче, щоб з ним спілкувалися на рівних – робіть так. Запитуйте перед прогулянкою, який наряд їй хотілося б надіти сьогодні, а не ставте дитину перед фактом.

Доктор Комаровський про кризу в три роки у дитини

Педіатр вважає, що основою гармонійного розвитку малюка є правильний режим дня. Пробудження, годування, ігри, прогулянки, сон – все це повинно мати звичний порядок.

Саме явище конфлікту може дати поштовх для розвитку мовлення. Привчайте маленького члена сім’ї до вираження свого невдоволення словами, а не істериками. Дитині важливо знати, що його чують і розуміють.

Нервувати, якщо дитина не дає конкретної відповіді «тут і зараз», не варто. Ритм мислення у дітей трьох років поки ще повільний, йому потрібно набагато більше часу для реакції.

Вичерпну інформацію про кризу трьох років у дитини дасть доктор Комаровський в даному відео.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *