У дорослих страх – це психологічна реакція, обумовлена інстинктом самозбереження.

Механізм дитячих страхів особливий. Діти часто бояться речей, не здатних принести їм шкоду в реальному житті.

Страхи дітей розвиваються разом з активно працюють уявою.

Одні страхи дитина може «перерости», а для того, щоб подолати інші, може знадобитися допомога дорослих або навіть психолога.

Причини дитячих страхів

Схильність до появи страхів є у кожної дитини. Погано, якщо батьки про це не знають і своєю поведінкою тільки провокують подальший розвиток у малюка фобій.

У виховних цілях мами і тата нерідко використовують метод залякування.

найпростіший приклад: «Якщо ти не будеш слухатися-віддам тебе сусідам». Дитина гостріше сприймає саме частина фрази, що несе негатив.

не Дивно, що від подібних загроз у малюка буде формуватися страх бути покинутим батьками, боязнь самотності.

Дитячі страхи виникають в основному з-за наступних факторів:

1 Гіперопіка. З найкращих намірів батьки намагаються захистити малюка від потенційних небезпек. Іноді це призводить до зворотного ефекту, і дитина стає надто тривожним.

2 Недолік батьківської уваги. Коли батьки не знаходять часу для повноцінного спілкування з малюком, він компенсує дефіцит уваги переглядом телепередач і відеоіграми, іноді містять агресивний сенс.

3 Напружена обстановка в сім’ї. Якщо дитина стає свідком скандалів у родині, він може стати замкнутим.

З-за відсутності підтримки і взаєморозуміння діти «йдуть» в свій світ.

4 Наявність психічних і психологічних розладів. Серйозна проблема, яку повинні допомогти вирішити фахівці.

Для дитячого неврозу характерні патологічні страхи, що не відповідають віку дитини.

5 Пережита стресова ситуація. У малюка є негативний досвід взаємодії з об’єктом страху. Якщо дитина залишилася без батьків в темній кімнаті, цілком можливо, що у нього з’явиться боязнь темряви. Якщо малюка вкусила собака, навряд чи найближчим часом він погодиться наблизитися до інших тварин.

Вікові страхи дітей

Страхи, які є нормальними для вікового розвитку малюка, зникають з часом. Приблизна таблиця вікових дитячих страхів виглядає так:

0-6 місяців – страхи носять рефлекторний характер: проявляється реакція на гучні звуки або наближення предмета великого розміру, відсутність мами або її поганий настрій.

7-12 місяців – дитину лякають незнайомі люди, несподівана зміна обстановки, подорожі і переїзди.

1-2 – довга розлука з батьками, страх перед болісними відчуттями. У цьому віці діти починають турбувати погані сни, що пов’язано з різким стрибком психоемоційного розвитку.

2-3 роки – страх дітей свого віку (особливо проявляється при адаптації до дитячого садка), стихійних проявів (гроза, блискавки), темряви, великих і незрозумілих предметів – літаків, автомобілів, побутової техніки.

3-5 років – у цьому віці у дітей формується перше уявлення про смерть як про щось нескінченному і незворотнім. З’являється страх перед негативними явищами: пограбуваннями, хворобами, стихійними лихами.

6-7 років – страх самотності, тривога перед школою – діти бояться, що не виправдають очікувань батьків. На дитину також справляють негативне враження казкові персонажі.

7-8 років – переживання, пов’язані зі школою: страх запізнитися на заняття, не впоратися з навчальною програмою, бути прийнятим колективом. Повертається боязнь темряви і стихійних лих.

8-10 років – страх виявитися неспроможним у навчанні або іграх, бути спійманим на брехні або інших проступки. Діти бояться втратити батьків або опинитися з ними в сварці, а також людей, що представляють небезпеку: хуліганів, наркоманів.

Як боротися з дитячими страхами?

Дорослі повинні сприймати і оцінювати страх дитини серйозно. Не варто соромити і тим більше карати малюка за те, що він чогось боїться.

Для початку потрібно зрозуміти, що саме лякає дитину. Довірча бесіда – хороший прийом, але не завжди малюки поспішають озвучити свої страхи. Запитайте у дитини, що б йому хотілося зробити зі своїм страхом: відправити на Місяць, замкнути в темниці.

Попросіть дитину намалювати те, чого він боїться. Багатьом дітям легше висловити страх графічним методом, ніж словами.

По закінченні малювання можна символічно спалити листок або викинути його у сміття.

Акцентуйте увагу на тому, що тепер малюк може також легко розправитися зі своїм страхом і по-справжньому.

Страхи виникають у дітей через те, що та чи інша ситуація їм просто незрозуміла. Відповідайте у доступній формі на всі питання малюка. Якщо цікавить дитину питання не роз’яснить дорослий, в уяві малюка може з’явитися власне пояснення, часом дуже лякає.

Самий кращий спосіб для дитини побороти власні страхи – зробити це за допомогою гри. Інсценування своїх страхів роблять діти в групових заняттях, але можна спробувати влаштувати невелике уявлення і вдома.

Розіграйте сюжет, заснований на страху дитини. Важливо, щоб гра йшла у веселому ключі: малюк повинен побачити об’єкт своїх переживань з позитивної сторони.

Вибір гри для малюка буде виходити з принципу «від протилежного». Якщо дитина боїться темряви, пограйте з ним у хованки. Дітям, боїться людей, потрібно більше соціальної взаємодії: для них підійдуть ігри на зразок «струмочка», «кіл», «піжмурки».

Якщо ви помічаєте, що страх дитини набуває патологічний характер, має сенс звернутися до психолога. У всіх інших випадках дитячий страх – необхідна сходинка розвитку.