Девіантну поведінку дитини. У сучасному суспільстві всі прагнуть до норм, жадають бути як всі. Вже з малих років лікарі розповідають нам, як зобов’язаний жити і розвиватися дитина.

У скільки місяців він повинен сісти, у скільки – встати. І спробуй відхилитися хоч на крок, як тебе тут же почнуть лякати страшними діагнозами.

Девіантна поведінка дітей – це той спосіб життя, при якому їх дії не відповідають прийнятим нормам. Як етичних, так і законним.

Звідки ноги ростуть

Особливо часто говорять про девиантном поведінці школярів. Ймовірно, тому, що саме в школах за дитиною починають ретельно стежити професіонали – і їм-то відразу стають помітні відхилення.

Такі діти можуть відрізнятися агресивністю, патологічною брехливістю, фобіями. Вони можуть почати красти, виносити щось з дому, прогулювати уроки, грубити старшим і безсоромно ламати дорогі речі.

Як з’являються «відхиляються» діти? Передумов може бути безліч, особливо в нинішньому агресивному світі, де насильство проповідується з екранів телевізорів, а алкоголь у сім’ї – настільний декор.

Не лише особливості психіки і здоров’я дитини, але і відносини в родині, і соціальна нерівність можуть спровокувати девіантна поведінка.

Мати-одинак, батько-алкоголік, розлучення, постійні батьківські сварки, суперечливі вимоги до малюка… Людям може здаватися, що це стосується лише їх самих, але найбільше це зачіпає самовідчуття дитини, його соціальні навички.

Кроки до виправлення

Що робити батькам, якщо їхня дитина «радує» їх девіантною поведінкою. Якщо воно виражається в агресивності, дратівливості, криках – тільки терпіти. Не потурати, зрозуміло, але не робити акценти на дрібних спалахах гніву.

Навпаки, терпінням, зверненнями за допомогою і своєчасної похвалою ви зможете нівелювати недугу.

Такої дитини важливо втягувати в колективні заняття, показувати йому його власні можливості, «завалювати» добрими книгами і всіляко розширювати його знання про світ.

Взагалі, схвалення, похвала, заохочення навіть у запущених випадках здатні творити чудеса. Замість батогів і пряників просто будьте поруч з дитиною, віддавайте йому всю свою увагу і позитивне ставлення.

Якщо ви бачите, що дитина говорить неправду, уникає істини, спробуйте дізнатись, чому. Адже у кожній брехні є причина!

Можливо, він чогось боїться або недоотримує від вас якихось емоцій, може, страждає від невпевненості в собі і самокопання.
Як ви розумієте, боротися треба не з симптомами (нечесністю), а з тими факторами, які ці напади брехні викликають.

Головне правило – ніяких суворих покарань, особливо, якщо дитина зізнається сам. Адже це героїчний вчинок!

Не знущайтеся, не смійтеся над своїм малюком, не подтрунивайте на серйозні теми, не іронізуйте з приводу його страхів. Ваша тактика – співчуття, уважність, розуміння.

Девіантна поведінка дітей викликає невпевненість у їхніх мам і тат. Ті намагаються різко все змінити, виправити.

Їх дитина здається їм неповноцінним, і це ставлення не вислизає від дитини. Треба пересилити себе і прийняти дитину з усіма його тарганами і слабкостями. Прийняти цілком!

Усувайте передумови

Велика удача – з перших років життя дитини зайняти правильну «оборонну позицію». Тут важливі і тактика, і стратегія, і узгодженість дій.

Чим спокійніше мати, чим менше в будинку криків, сварок, сердитих докорів, заборон на кожному кроці і відчуженості, тим вище шанси у дитини зрости звичайним товариською людиною.

Зрозуміло, що іноді нерви здають, і часом батьки можуть дозволити собі ляпас або вигук в серцях. Головне, бути ближче до дитини, так, щоб він відчував себе коханим і незамінним.

В школі девіантна поведінка може бути викликана важкою адаптацією до нових вимог.

Малюк відчайдушно протестує проти шкільних реалій – сидіння за партою, домашнього завдання, незнайомих педагогів.

Тому підготовка до школи починається заздалегідь, за пару років, та так, щоб цей досвід був бажаним і довгоочікуваним. У 7 і 8 років ваша підтримка дитині необхідна понад міру, щоб вирватися з кола агресивності.

Наступний складний етап для тих, хто успішно пережив перший клас – період статевого дозрівання. Воно нелегко дається як підліткам, так і їх родичам.

Якщо ви відчуваєте, що вже не можете контролювати своє неслухняне дитя, зверніться до досвідченого лікаря-психолога і разом шукайте вихід.